Як подолати катування у відділках міліції і СІЗО?

Чи є катування у відділках міліції і СІЗО явищем, яке можна подолати? «Радіо ЕРА» продовжує досліджувати проблему жорстокого поводження з людьми в місцях несвободи. Нагадаємо, нещодавно урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини в ефірі радіо Свобода заявила, що в Україні створять спеціальний орган – громадську комісію при Президенті із запобігання катуванням. Правозахисники кажуть: і те добре. Але справжній превентивний механізм мав би бути не президентським, а незалежним. Як розвинуті країни зробили свою поліцію вартою довіри? Відповідь шукала Тетяна Якубович. 



У жодній, навіть найрозвиненішій країні світу, права людини не захищені на 100%. Але те, що порушення там зведені до мінімуму, можна сказати точно, робить висновок зі своєї практики колишній представник України у Раді ООН з прав людини Володимир Василенко. Чим же вони, європейці, кращі? «Якщо там стає відомо про колосальні факти порушень прав людини, скажімо, в місцях ув’язнення, то одна з перших реакцій – іде у відставку керівник цього відомства. І його ніщо не може врятувати. Рівень свідомості такий, що він сам іде у відставку», - сказав він.



Правозахисники кажуть про 26 випадків підозрілих смертей у відділках міліції за перше півріччя цього року. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов ставить питання трохи інакше. «Таких смертей за минуле півріччя сталося 15. 6 померли від захворювань, які в них були, а 9 – самогубці. Це неприпустимо. Причинами таких випадків стали порушення елементарних правил охорони затриманих осіб», - сказав він.



Якщо міліціонери не визнають проблему, то чи можливо її подолати? Цікаво, як її бачать люди «з середини» системи. Міліціонер з 30-літнім досвідом Микола Ляшенко тривалий час очолював управління карного розшуку Києва. На його думку, причин, які штовхають правоохоронців до злочину, кілька, але все одно, мотив номер один – такий: «Бажання розкрити злочин за будь-яку ціну. Цей критерій оцінки роботи апарату кримінального розшуку ставить співробітників у таке становище. Я був у Іспанії, де проходила міжнародна конференція поліцейських. У них немає такого відсотка розкриття, як у нас. У нас доходило до 90 і більше відсотків, у них – 40, 50 відсотків розкриття, але чесного розкриття», - розповів він.



Якщо такі критерії оцінки існують, фактично – керівництво заохочує злочинні методи підлеглих, додає правник Володимир Василенко. Друга проблема – якість підготовки кадрів – але ж навчити студентів, що таке права людини, повинен хтось захотіти. «Вони повинні бути свідомі – що таке права людини. Для цього треба запрошувати фахівців у ці заклади, і їх належним чином виховувати», - сказав він.



Але чи захоче навіть тричі освічений студент працювати у міліції? На заході – можливо, додає колишній начальник київського карного розшуку Микола Ляшенко. «Він дорожить своїм місцем, зарплатою, тим, що він вийде на пенсію і буде їздити по світу. Наші співробітники отримують 1200-1500 гривень, якщо з вислугою. Це матеріальний стимул. Зараз немає професійного ядра оперативних співробітників», - вважає він.



І ще одна складова лікування – нагляд. Юрист Харківської правозахисної групи Андрій Діденко каже, створити національний превентивний механізм проти катувань Україна обіцяла ще 5 років тому. «Національний превентивний механізм передбачає безперешкодне відвідування і моніторинг будь-яких місць несвободи. Це можуть бути і петенціарні заклади, інтернати, тобто будь-який заклад, який знаходиться під контролем держави, де люди перебувають проти своєї волі», - сказав він.



А що робити пересічному українцеві? Знати свої права, кажуть і колишній міліціонер, і правозахисник. Хоча, одночасно з цим, ті, хто був усередині системи, визнають, що часто посилання на закон викликає у неврівноважених міліціонерів ще більшу агресію. Як правильно поводитися в кожній окремій ситуації – ціла стратегія. Ще в екстреній ситуації радять якнайшвидше шукати адвоката. Це єдина людина, яка має право доступу до свого підзахисного, де б його не утримували.

 

Джерело